Отець Степан Тхорик, який служить в Італії, на YouTube каналі «Катехизація УГКЦ в Італії» започаткував відеоблог «Питання молоді». Священник розповідає про те, що цікавить молодь, питання від якої зібрали з ініціативи Апостольського Екзарха владики Діонізія та Катехитичної комісії УГКЦ.
Перше питання, на яке відповів отець Степан — що таке Церква?
— Церква — це досить складне поняття, яке важко пояснити одним образом чи кількома словами. Богослови та науковці здавна старалися підібрати різні терміни, знайти їх, розробити для того, щоб пояснити, що таке Церква і передати одним поняттям.
Були різні спроби, наприклад, Церква — це: збір, спільнота, ідеальне суспільство, Божий народ та багато іншого. Та жоден із цих термінів не надто підходить і не є вичерпним.
З часом, завдяки постійним богословським пошукам, вдалося віднайти одне поняття, яке найкраще описує, що таке Церква. Це — сопричастя. Воно досить складне, незрозуміле, ми не вживаємо його в повсякденному мовленні. Та воно досить вичерпно окреслює, що таке Церква. Це слово з давньогрецької мови і означає спільність, участь, співучасть. Його можна зустріти в книзі Діяння апостолів.
Апостоли у своїх творах часто цим словом описували життя та діяльність першої Церкви. Це слово потребує ширшого пояснення. Якщо коротко, то сопричастя означає спосіб бути разом у любові, в єдності, де всі є одним цілим.
Нібито все зрозуміло: сопричастя — це там, де всі разом, де в любові тощо. Та коли починаємо згадувати, якою є Церква, те що вона складається з різноманітних людей, народів, церковної ієрархії, є єпископи, священники, вірні, то розуміємо, наскільки це масштабна і велика складна структура структура. Тож непросто уявити, як у церкві може бути оце сопричастя.
Спершу я поясню теоретично, чому Церква є сопричастям, а потім, на прикладі покажу, як це втілюється на практиці.
Отож Церква — це сопричастя. На відміну від інших структур організацій, які є в світі, — школи, банку — Церква не складається тільки з людей. У Церкві також є Бог, який є її головою, керівником.
Та, не зважаючи на те, що в Церкві є Бог, церковні лідери, вірні християни, Церква є одним цілим, вона — одна єдина І в ній існує ідеальний зв’язок між Богом та людьми. Це — зв’язок любові. Й усе, що діється в Церкві, має діятися в любові, взаємозв’язку, єдності між Богом, церковними лідерами та вірними церква.
Церква є розлогою і масштабною структурою, та в ній кожний її член має відчувати себе частиною одного тіла, одного організму. Церква має бути одним цілим, бути схожою до Пресвятої Трійці. У Пресвятій Трійці ми бачимо Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Кожен із Них має певну ідентичність. Та всі вони складають одне ціле, є одним Богом. Пресвята Трійця завжди діє в єдності, а не кожен по-своєму. У Церкві не можуть бути окремо Бог, окремо люди, окремо церковні лідери. Усі мають творити цю ідеальну єдність.
Отак церкву цю, іншими словами єдність в різноманітності, називають сопричастям між людьми та між людьми і Богом.
Уявіть собі християнську сім’ю — тато, мама і двоє дітей — де всі вірять в Бога, люблять Бога і люблять одне одного. Ця сім’я живе по-християнськи, сповняючи заповіді і, не зважаючи на те, що в ній є тато, мама, різні характери, різні зайнятості, різний вік, усі члени цієї сім’ї творять одне ціле і є однією міцною родиною. У цій родині є чудовий взаємозв’язок та спілкування між всіма членами цієї родини і між родиною та Богом У сім’ї, в якій є сопричастя, сімейний бюджет не витрачається тільки на косметику і одяг дружини, чи тільки на розваги й іграшки для дітей, чи тільки на потреби чоловіка. Там фінанси розподіляють з огляду на потреби цілої родини, так, щоб це допомагало розвитку сім’ї, із огляду на найбільше родинне добро. Важливі сімейні рішення у такій сім’ї приймає не тільки дружина чи чоловік, чи тільки з огляду на волевиявлення та протест дітей, а з любов’ю та мудрістю, із огляду на спільне добро цілої родини і на основі християнських правд та віри цієї сім’ї. Перед прийняттям важливих сімейних рішень батьки в такій сім’ї моляться до Бога, щоб не помилитися у тому життєвому рішенні. У такій сім’ї немає егоїзму, немає зверхності. Так, батьки є лідерами, та вони не є деспотами, не є тиранами, а їхнє лідерство завжди спрямоване на добро цілої сім’ї і, особливо, на благо дітей.
У цій сім’ї часто буває так, що діти, незгідні з рішеннями батьків, обурюються, протестують, та з часом, підростаючи, розкривають, що в основі цих зрілих батьківських рішень стояли любов, мудрість і дбання про спільне благо родини. діти в такій сім’ї добровільно підкоряються батькам, слухаються їх тому, що розуміють, що батьки усе роблять для їхнього добра і доброго розвитку. І що більше діти ростуть, то більше в цьому переконуються, і то більше співпрацюють із батьками, і то більше вдосконалюються та розвиваються. Така сім’я живе у сопричасті тому, що підтримує цей постійний зв’язок один між одним та разом із Богом. І тільки через оце сопричастя, рішення, кроки цієї родини завжди наповнені мудрістю, любов’ю і Божою благодаттю.
Така сім’я, яку я навів у цьому прикладі, подібна до автомобіля, в якому двигун є сопричастям і він двигун рухає ту сім’ю вперед чітко до однієї цілі, до одного пункту призначення, яким є сімейне щастя і спасіння.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
